7 грудня Верховна Рада ухвалила Державний бюджет України на 2018 рік. Головний кошторис країни є одним із головних інструментів стратегічного управління, отже, за його цифрами можна побачити реальні пріоритети посадовців. Аналізує, що ж світить освіті, Микола Скиба, експерт з освіти Українського інституту майбутнього.
Старт «Нової української школи»
Фінансування освітньої сфери складе 219,1 млрд грн, що майже на 20% більше, ніж 2017 року.
Збільшення видатків значною мірою продиктовано потребами реформ, основою для яких є новий закон «Про освіту».
У контексті 2018 року йдеться перш за все про старт «Нової української школи». Зокрема, на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти місцевим бюджетам виділяється субвенція з держбюджету в розмірі 1,37 млрд грн.
На підготовку педагогів, які працюватимуть з дітьми за новим Державним стандартом освіти, буде спрямовано 386,6 млн грн.
Нові підручники для першокласників обійдуться платникам податків наступного року в 373,3 млн грн.
На забезпечення роботи Держаної служби якості освіти 30 млн грн.
Багато це чи мало?
Щоби відповісти на це запитання подивимося, що «зашито» у пропоновані суми.
Модернізація школи
Одним із компонентів «Нової української школи» є сучасне освітнє середовище.
Розробники концепції наполягають: зросте частка проектної, командної, групової діяльності у педагогічному процесі.
Відповідно буде урізноманітнено варіанти організації навчального простору в класі.
Крім класичних варіантів, буде використано новітні, наприклад, мобільні робочі місця, які легко трансформувати для групової роботи.
Виділятимуться окремі приміщення з відкритим освітнім простором.
Планування і дизайн освітнього простору школи буде спрямований на розвиток дитини і мотивації її до навчання. Отже, мільярд має піти на редизайн і переоснащення навчального простору.
Враховуючи, що в Україні близько 17,3 тисячі загальноосвітніх шкіл, на кожну з них припаде приблизно 79,2 млн грн на наступний рік.
Видатки здійснюватимуться на підставі відповідних бюджетних запитів, тож на практиці розподіл буде нерівномірним.
Багато що залежатиме від спроможності директорів і представників управлінь освіти (за новим законом вони вже не контролюють, а лише забезпечують навчальний процес) знайти пристойних підрядників, розробити якісні технічні завдання для оновленого простору.
Проблема у тому, що директорів, ні інших співробітників школи цьому спеціально не навчають.
Крім того, в Україні на пальцях однієї руки можна перелічити дизайнерські бюро, які працювали з освітнім простором, так само обмаль розробників навчального обладнання і матеріалів.
Отже, питання не у тому, чи вистачить цих грошей, а чи впораються управлінці на місцях із тим, щоб освітнє середовище виявилося справді сучасним, а кошти були використані своєчасно і без порушень.
Триста мільйонів на підручники
З одного боку, це просто необхідно для старту «Нової української школи» і відображення нових очікуваних результатів від навчання.
Крім того, з'являється можливість подбати про якісні тексти та ілюстрації.
Але з іншого – є питання до доцільності саме такої вагомої інвестиції, адже підручники дуже швидко застарівають, навіть для початкової школи.
Закон «Про освіту» проголошує педагогічну свободу для вчителя і право на розробку авторських програм. А як бути, якщо стандартний підручник у неї не впишеться?
Можливо, у даному випадку не зайвим буде переглянути, за якими саме кодами і видами економічної діяльності можуть витрачатися ці кошти і розширити їх до дидактичних матеріалів і навчального приладдя.
22 тисячі педагогів
«Нова українська школа» – це передусім вчителі.
На підвищення кваліфікації вчителів початкових класів буде спрямовано 386,6 млн грн.
У масштабах України необхідно підготувати не менше 22 тисяч педагогів.
Отже, перепідготовка одного педагога наступного року в середньому буде коштувати 17,6 тис. грн, що не так вже й багато, якщо порівняти з тим, скільки інвестують у навчання одного співробітника бізнес-структури.
Щоправда, до перенавчання педагогів долучатиметься уряд Фінляндії, а також міжнародні донорські організації, тож по факту витрати на одного педагога можуть виявитися більше.
Основне питання – знову ж таки – у якості процесу. Адже йдеться не просто про те, щоби дати низку нових навичок, але й сформувати нові звички і, головне, багато у чому змінити світогляд.
Приємним бонусом бюджету є збільшення вчительських зарплат на 25%. Загалом на це буде витрачено 6,7 млрд грн.
Приміром, зарплата вчителя без категорії збільшиться з 4853 грн до 6202 грн на місяць.
Вчитель першої категорії отримуватиме замість 6417 грн 8045 грн.
А вчитель вищої категорії, який в цьому році отримує 6841 грн, в наступному буде отримувати 8577 грн.
Загалом вчительські зарплати в середньому зростуть на 1500 грн. Підвищені зарплати отримають понад 406 тис. українських вчителів.
Щоправда, реальну споживчу цінність цих коштів дещо нівелюватиме інфляція.
Розмір освітньої субвенції місцевим бюджетам наступного року складе 62,1 млрд грн (а це, знову ж таки – зарплатня вчителям) і це майже одна четверта всього бюджету Міністерства освіти та науки.
І це можна вважати інвестицією у людський капітал, якщо навчання у школі обертатиметься для дітей не лише оцінками, але й можливостями для розвитку.
Моніторинг і дослідження
Як оцінити готовність молодих людей до вступу у самостійне життя і, головне, роль шкіл у цьому процесі, поки не зовсім зрозуміло.
Можливо, відповіти на це запитання зможе Державна служба якості освіти, яка створюється на базі Державної інспекції навчальних закладів.
Тепер нова служба з регіональними підрозділами не лише атестуватиме школи, а й моніторитиме їх на предмет дотримання Держстандарту освіти.
На це вона отримає наступного року 30 млн грн.
Утім, індикатори якості освіти могла би вже давно зробити Національна академія педагогічних наук, яка щороку з бюджету отримає чималі кошти на проведення досліджень.
Скажімо, наступного року на її діяльність передбачено 211 млн грн. Подивимося, який буде ефект і як це конкретно позначиться на впровадженні «Нової української школи».
Вища освіта та наука не у пріоритеті
Одним з основних пріоритетів Кабінету Міністрів на 2017-2020 роки є підвищення якості вищої освіти. Формулювання розпливчасте, адже ще навіть не визначено індикатори якості освіти.
Можливо, саме цим і має зайнятися Національна агенція забезпечення якості вищої освіти? Є шанс, що з наступного року вона нарешті запрацює.
На її діяльність у бюджеті закладено 32,2 млн грн, у тому числі – близько 21 млн на зарплатню співробітникам.
Більше грошей наступного року піде на науку. Національна академія наук України та наукові інститути, що належать до неї, отримають 4,5 млрд грн.
У тому числі – 3,6 млрд на здійснення досліджень та виконання цільових програм. Це майже на 1 млрд більше, ніж теперішнього року.
А от для університетської науки в Держбюджеті-2018 особливо обнадійливих сигналів немає.
Так, на таку статтю як «дослідження, наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами та державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка преси, розвитку наукової інфраструктури, наукових об'єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності Державного фонду фундаментальних досліджень» закладено 926 млн грн. І це лише на 7,18% (або на 62 млн) більше, ніж у 2017 році.
Для порівняння один лише Київський національний університет ім. Шевченка на дослідження, наукові та науково-технічні розробки, проведення наукових заходів та підтримку наукових об’єктів, що становлять національне надбання, отримає 125,4 млн грн і ще 1,3 млрд на підготовку кадрів.
Але пріоритети щодо науки найкраще помітні, якщо порівняти згадану цифру 926 млн із витратами на здійснення методичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності навчальних закладів. За відповідною статтею у Держбюджет на 2018 рік закладено 990,5 млн грн.
У цю суму, наприклад, вписане виготовлення атестатів, золотих і срібних медалей, похвальних листів тощо. Але найбільшу частку цієї суми з’їдають підручники.
Воно-то начебто і потрібно, але стають потім медалісти студентами українських університетів, а там навіть дослід немає на чому провести або бракує коштів для організації польових досліджень.
До речі, видатки на академічні стипендії для студентів, що навчаються у вишах сфери управління МОН, у цілому теж скоротяться з 3,98 до 3,16 млрд грн.
Аналітик центру CEDOC Єгор Стадний пояснює це тим, що причиною, ймовірно, стало перенесення фінансування вишів І-ІІ рівня акредитації на місцеві бюджети.
Проте, беручи до уваги бачення Міністерства фінансів з цього питання, яке висловилося за поступове скорочення кількості студентів, що отримують академічні стипендії, з теперішніх 45% до 15% у 2020 році, у цілому це негативно позначатиметься на мотивації до навчання. Отже, це можна віднести до мінусів бюджету 2018 року.
Головне ж питання до цього документу полягає у тому, чи стануть ці кошти інвестицією у трансформацію систему освіти, чи виявляться пальним для колосальної інерції, яка накопичилася за останні 20 років.
